• постійно зміцнюйте в дитини впевненість у собі, у власних силах;

• заохочуйте в дитині ініціативу;

•не перехвалюйте дитину, але і не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує. Пам'ятайте, що похвала так само,    як і покаран­ня, має бути співвіднесена з вчинком;

• не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тим, якою вона була вчора, і, можливо, буде завтра);

• не оберігайте дитину від повсякденних справ, не вирішуйте за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй не під силу. Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує задоволення від зробленого;

• уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити усе, що її захочеться, але не можна й усе забороняти, чітко вирішіть для себе, що можна і що не можна, узгодьте це з усіма членами родини;  

• приділяйте дитині досить уваги, нехай вона ніколи не почувається забутою.

 Нехай ваша ди­тина в кожен момент часу відчуває, 

що ви люби­те, цінуєте й приймаєте її.

Не соромтеся зайвий раз її приголубити, пожаліти.

Нехай вона ба­чить, що бажана і важлива для вас!

«КОЛЬОРОВІ  ДІТИ»

Якщо ви дивитесь, якими кольоровими олі­вцями переважно користуються діти, ви дещо дізнаєтеся про їх характер. Адже саме характер викликає емоційне ставлення до кольорів. Тому й існує кольорова діагностика.

«Жовті»  діти — найбільше прагнуть твор­чості. «Жовта» дитина — фантазер, жартівник, вільна у спілкуванні, розкута. Вона любить гра­тися сама, більше полюбляє абстрактні іграшки - кубики, камінці, залізячки, ганчірки, які оживляє силою уяви. Стане дорослою —                   захоп­люватиметься різноманітними видами діяльності, житиме майбутнім, а тепер вона дещо непрактична, непристосована.

«Фіолетові» діти — особливо чутливі, враз­ливі, збудливі. Вони більше за інших потребу­ють підтримки, підбадьорювання...

«Червоні» діти — відкриті, активні, енергійні. Дуже важко батькам із «червоними» дітьми: жваві, непосидючі, ламають іграшки, неслух­няні. Коли вони підростають, їхня висока пра­цездатність визначається прагненням досягти успіху, отримати результат, заслужити похвалу... Серед яскравих політиків та керівників найбіль­ше «червоно-жовтих» (при цьому «червоний» колір їм особливо подобається), серед учених переважають «жовто-червоні».

«Синьо-зелені» діти — серйозні, принципові, вольові, уважні, бояться критики на свою адре­су. Невипадково «синьо-зеленими» дуже часто бувають чиновники, адміністратори... Ці кольо­ри асоціюються з водою, кригою, гордістю, егої­змом... Дуже важливо «синьо-зелену» дитину вберег­ти від зайвої регламентації, надмірної опіки, надати їй більше свободи, підтримувати й зао­хочувати.

«Сині» діти — спокійні, врівноваженні, по­любляють усе робити неквапливо, обмірковую­чи. Такі діти прагнуть душевної дружби, аж до самозречення. На противагу «червоним», їм приємно не отримувати, а віддавати.

«Коричневі» діти — слабке здоров'я, сімейні конфлікти, про належність до асоціальної гру­пи людей (з порушенням життєвого ритму), участь разом із дорослими в драматичних соці­альних подіях — евакуація, еміграція...

Чорний колір — загроза, замкнутий внутрішній світ дитини. Свідчить про стрес,  який негативно вплинув на її життя (наприк­лад, смерть когось із батьків).

Сірий колір — перша ознака стомленості. Характеризує дітей несміливих, замкнутих, ти­хих.

Рожевий колір здебільшого притаманний дівчаткам. Його психологічний зміст: ніжність, слабкість, самотність, сентиментальність, щось приємне, миле, маленьке. Якщо такі якості вла­стиві хлопчикові, він як особистість виявляєть­ся яскравіше.

Фіалковий колір (фіолетовий, розведений червоним) — ніжність, почуття самотності, час­то пов'язані з цим музичні здібності.